Заповідники и заказники

Заповідники и заказники

Закон не забороняє виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними комплексами, а також відновлення гідро­логічного режиму, збереження та відновлення рослинних угру­повань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зни­кають, тощо.

Правовий режим біосферних заповідників регламентується гл. 2 розд. III Закону України «Про природно-заповідний фонд Украї­ни». Так, у ст. 17 Закону визначаються біосферні заповідники.

Для біосферних заповідників встановлюється диференційова­ний режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням. Так, заповідна зона включає території, призначені для збереження і відновлення найцінніших природних комплексів. Сюда можно отнести и озеленение участков.
Буферна зона біосферних заповідників охоплює території, ви­ділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності.

До зони антропогенних ландшафтів входять території тради­ційного земле-, лісо-, водокористування, місць поселення, рекре­ації та інших видів господарської діяльності.
Останнім часом значного розвитку дістала така форма охоро­ни природи, як організація національних природних парків.

За статусом національні природні парки визнаються природо­охоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дос­лідними установами загальнодержавного значення.
Згідно з функціональним зонуванням територія поділяється на зони: заповідну; регульованої рекреації; стаціонарної рекреації; господарську.
Ландшафтное озеленение  относится к хозяйственной зоне.

На території-національних природних парків за спеціальними дозволами адміністрації допускаються збирання грибів, ягід, плодів диких дерев, вилов риби і полювання.

Природоохоронними рекреаційними установами ст. 23 Закону визначаються регіональні ландшафтні парки, які можуть мати місцеве чи регіональне значення. Метою їх утворення є збере­ження у природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів.

Заказники — одна з форм охорони природи. Основна їх особ­ливість полягає в тому, що вони є формою охорони не всього природного комплексу, а лише окремих його елементів, видів тваринного, рослинного світу, окремих природних об'єктів: лісо­вих масивів, водних, геологічних об'єктів тощо (ст. 25 Закону).

Пам'ятки природи — це взяті під охорону держави окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохо­ронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення й оголошуються пам'ятками з метою збереження їх у природному стані (ст. 17 Закону).

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної діяльності, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі (ст. 35 Закону).

Парки-пам 'ятки садово-паркового мистецтва — це найвиз­начніші та найцінніші зразки паркового будівництва (ст. 3-7 Закону).
Эти парки требуют таких работ, как например, ландшафт дизайн.

Отже, для забезпечення необхідного режиму охорони природ­них комплексів та об'єктів, запобігання негативного впливу гос­подарської діяльності на прилеглих до них територіях встанов­люються охоронні зони (ст. 39 Закону).
За порушення законодавства про природно-заповідний фонд застосовуються цивільна відповідальність, засоби адміністратив­ного впливу, а також кримінальна відповідальність.